Твій вік - твої права!

Друк

Права та відповідальність дитини в Україні

Захист прав та інтересів дитини є одним із найважливіших завдань Української держави, адже ставлення до дітей, їхніх прав і свобод, повага до людської гідності якнайточніше відображають рівень гуманності й цивілізованості суспільства.

Світові стандарти у галузі дотримання прав дитини,що формувалися протягом багатьох десятиліть, закріплені у кількох важливих міжнародних документах.

Кожен з нас, і дорослий і малий, є повноправним членом суспільства, його невід’ємною частиною, вільним і рівним у своїй гідності та правах.

Першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина є ознайомлення з основними правами та обов’язками. Адже, щоб запобігти порушенню своїх прав, а в разі порушення – захистити, то потрібно їх знати.

Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей створено ряд документів на державному та міжнародному рівні.

Міжнародне право про права дитини

20 листопада 1959 року Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй було проголошено Декларацію прав дитини, 30 вересня 1990 року – Всесвітню Декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, 10 травня 2002 року – Декларацію та План дій «Світ, придатний для життя дітей».

5 жовтня 2000 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182. Базовим документом, спрямованим на захист дітей є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 році та ратифікована Україною 27.02.1991 року. Держави-сторони взяли на себе обов’язок поважати і забезпечувати всі права дитини, передбачені Конвенцією.

Конвенція визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.

Пропонуємо Вам основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей, переказані дітьми з деякими коментарями.

Ст. 1. До 18 років Я – дитина.
Ст. 2. Я маю право незалежно від того, якого кольору моя шкіра, хлопчик я чи дівчинка, скільки мені років, якої я нації, якою мовою розмовляю, в якого Бога вірю, багатий я чи бідний, здоровий чи хворий, які у мене батьки та ні від чого іншого. Ніхто не має права позбавити мене всіх прав чи покарати мене за те, що думаю, роблю я чи мої батьки.
Ст. 3. Держава в усьому, що мене стосується, повинна виходити з моїх найкращих інтересів.
Ст. 6. Я маю невід’ємне право на життя.
Ст. 7. Я маю право мати ім’я, знати своїх батьків та свою країну.
Ст. 8. Держава повинна поважати моє право на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки.
Ст. 9. Ніхто не може розлучити мене з моїми батьками без мого бажання. Я маю право бачити своїх батьків, коли мені цього захочеться.
Ст. 10. Якщо мої батьки живуть у різних державах, я маю право регулярно підтримувати з ними стосунки.
Ст. 11. Держава веде боротьбу з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Ст. 12. Я можу вільно говорити, що думаю, навіть в присутності дорослих.
Ст. 13. Я маю право вільно виявляти себе, якщо це не торкається честі, здоров’я інших людей.
Ст. 14. Я маю право думати про все, що хочу, вірити в Бога, сповідувати релігію, незалежно від інших.
Ст. 15. Я маю право на свободу мирних зборів.
Ст. 16. Ніхто не може торкатися мене, заходити до моєї кімнати, читати мої листи, чіпати мої речі, якщо я цього не хочу чи мені це неприємно.
Ст. 17. Я маю право читати газети та журнали, дивитися телевізор, слухати радіопередачі, які розвивають мої здібності.
Ст. 18. Мої батьки несуть основну відповідальність за моє виховання та мій розвиток.
Ст. 19. Мої батьки не можуть бити мене, ображати, змушувати працювати, якщо я цього не хочу.
Ст. 20. Я маю право на захист та турботу держави, якщо залишусь один і мені буде дуже погано вдома.
Ст. 21. Якщо батьки мене не люблять або відмовилися від мене, я можу жити з новими батьками.
Ст. 22. Держава піклується про мене, якщо я навіть не такий як всі інші.
Ст. 23. Якщо я буду хворіти, мої батьки повинні турбуватися про мене, якщо це потрібно, то запрошувати вчителів додому.
Ст. 24. Якщо я захворію, мені буде надана найкраща медична допомога.
Ст. 27. Якщо батьки не можуть віддати мене в гуртки, клуби за інтересами, спортивні секції, – можу попросити про це державу.
Ст. 28. Я маю право безкоштовно вчитися в школі, право на шанобливе ставлення вчителів.
Ст. 29. Навчання повинно розвивати всі мої здібності, повагу до прав інших людей.
Ст. 31. Я маю право гратися, відпочивати, співати, танцювати, малювати, якщо це не заважає іншим.
Ст. 32. Ніхто не може змусити мене робити те, що шкодить моєму здоров’ю.
Ст. 33. Я маю право на захист держави від незаконного зловживання алкоголю, наркотиків та тютюну.
Ст. 35. Ніхто не може вкрасти мене.
Ст. 37. Ніхто не може скривдити мене, незаконно посадити у в’язницю. Якщо я попаду у в’язницю, – держава повинна піклуватися про мої найкращі інтереси.
Ст. 38. Ніхто не може примусити мене воювати.
Ст. 39. Якщо я залишусь без батьків – я маю право на будинок, їжу, лікування.
Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу, – мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували – маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя.

Концепція прав дитини включає такі аспекти:

- по-перше: кожна влада має свої обмеження;
- по-друге: у кожної дитини є своя автономна сфера, в яку ніяка сила не може втручатися;
- по-третє, кожна дитина може зробити серйозну заяву проти держави з метою захисту своїх прав.

Україна не виняток серед країн, що бажають кращого майбутнього для своїх дітей. Тому приєднуючись до міжнародних конвенцій, укладаючи міжнародні договори про співробітництво, беручи участь у розробці загальнонаціональних та міжнародних програм діяльності, поступово втілює в життя основні загальнолюдські цінності.

Цивільна відповідальність неповнолітніх

Малолітні особи не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини. І мати, і батько відповідають за малолітніх за принципом рівної дольової відповідальності. Вони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських прав та обов’язків, які закріплені в Сімейному кодексі України, опікуни, усиновлювачі несуть аналогічну відповідальність. У разі встановлення опіки за життя батьків, не позбавлених батьківських прав, відповідальність за завдану підопічним шкоду можуть нести солідарно як батьки малолітнього, так і його опікун.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов’язаною відшкодувати завдану шкоду і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками.

У разі відшкодування зазначеної шкоди, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку. До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення застосовуються заходи впливу:

1) зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком 16-18 років правопорушень, передбачених наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті – КУпАП), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

-44 (незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах);
- 51 (дрібне розкрадання державного або колективного майна);
- 121-127 (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);
- ч. 1, 2 статті 130 (керування транспортними засобами в стані сп’яніння);
- 173 (дрібне хуліганство);
- 174 (поширювання неправдивих чуток);
- 185 (злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа);
- 190-195 (порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї);

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

  1. попередження;
  2. штраф;
  3. сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
  4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
  5. позбавлення спеціального права (до 3 років);
  6. виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);
  7. адміністративний арешт (до 15 діб).

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу. На сьогодні це зумовлено тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду і становлять одну з найбільш кримінально уражених верств населення.

Соціальна занедбаність неповнолітніх за умов плюралізму поглядів, відсутності чітких моральних орієнтирів сприяє виникненню та поширенню негативних явищ в середовищі неповнолітніх. За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико - педагогічних заходів. У певних випадках держава змушена притягувати їх до кримінальної відповідальності.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

- умисне вбивство (статті 115-117 КК України);
- посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України);
- умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);
- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);
- диверсію (стаття 113 КК України);
- бандитизм (стаття 257 КК України);
- терористичний акт (стаття 258 КК України);
- захоплення заручників (статті 147 і 349 КК України);
- зґвалтування (стаття 152 КК України);
- насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153);
- крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308 КК України);
- грабіж (статті 186, 262, 308 КК України);
- розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308 КК України);
- вимагання (статті 189, 262, 308 КК України);
- умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399 КК України);
- пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК України);
- угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України);
- незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 278 КК України);
- хуліганство (стаття 296 КК України).

Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження.

Кримінальний кодекс України, враховуючи біологічні, соціальні та психологічні особливості неповнолітніх, по-новому визначає їх кримінальну відповідальність та покарання.

Це означає, що вперше у вітчизняному КК у спеціальному розділі (розділ XV Загальної частини) сконцентровані питання щодо: видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців; призначення їм покарання; звільнення неповнолітніх, які скоїли злочини, від кримінальної відповідальності та покарання; погашення та зняття судимості.

Якщо загалом характеризувати ці положення, то висновок один – порівняно з дорослими, злочинці-неповнолітні мають привілейований кримінально-правовий статус.

По-перше, чинний КК України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк), а також два види додаткових (штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю).

Водночас їх не можна карати, наприклад, обмеженням волі та довічним позбавлення волі.

На відміну від дорослих, у них не можна конфісковувати майно.

По-друге, КК України передбачив особливі розміри покарань неповнолітніх. Так, максимальний розмір штрафу для такої особи може становити п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для дорослих – тисяча, а в деяких випадках – і більше). Якщо громадські роботи дорослим можуть бути призначені на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, то неповнолітнім – від тридцяти до ста двадцяти годин. Покарання у вигляді виправних робіт може бути призначено неповнолітньому на строк від двох місяців до одного року, тоді як дорослому – від шести місяців до двох років. Також зменшено розмір відрахувань із суми заробітку засудженого-неповнолітнього: він становить 5-10 відсотків (для дорослих 10-20 відсотків). Коротший для неповнолітніх і строк арешту, а позбавлення волі їм може бути призначено на строк не більш як 10 років (і лише за умисне позбавлення життя людини – до 15 років).

Ще вужче коло покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку. Переважна більшість санкцій єдиним покаранням за вчинення такими особами злочинів передбачає позбавлення волі на певний строк. Лише в ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка, що карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років), ч. 1 ст. 186 КК України (грабіж, що карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років), ч. 1 ст. 277 КК України (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, що карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років) альтернативою позбавлення волі є штраф.

У ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство, що карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років) єдиним покаранням, що може бути застосовано до таких неповнолітніх, є штраф.

По-третє, КК України (ст. 97) передбачає можливість звільнення неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, від кримінальної відповідальності. Але за умови, що виправлення цього неповнолітнього можливе без застосування покарання. Дійшовши такого висновку, суд застосовує до підсудного неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

По-четверте, виходячи з принципів гуманізму, КК України встановлює для неповнолітніх особливу підставу для звільнення від покарання. Йдеться про ситуацію, коли неповнолітній, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаявся і в подальшому поводився бездоганно з правової точки зору. У цьому разі суд, дійшовши на момент встановлення вироку висновку про недоцільність застосування покарання до такого неповнолітнього, може звільнити його від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру (застереження; обмеження дозвілля; передання неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного чи трудового колективу, інших осіб; покладення на нього обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи).

Це особливо треба мати на увазі батькам, щоб не дивувалися потім, що за скоєння однакового злочину одне чадо опинилося за гратами, інше – на волі. Зможете довести суду виховний потенціал своєї сім’ї, колективу, де навчається чадо – позбавите його “неба у клітинку” і подальшої долі рецидивіста. Зрозуміло, що такого привілею для дорослих злочинців не передбачено.

Віковий показник прав та відповідальності дитини в Украіні

Тільки народившись, людина набуває за законом здатність мати права і нести обов'язки - конституційні, сімейні, цивільні, трудові і т.д. Проте їх реальне здійснення можливе лише в міру дорослішання дитини. З кожним роком обсяг твоєї дієздатності (здатності своїми діями набувати і здійснювати права, створювати для себе обов'язки і виконувати їх) збільшується. І так само, як посудина наповнюється рідиною до верху, так і дієздатність стає повною з18 років і ти стаєш повнолітнім.

Вік: від 0 місяців до 14 років

Тебе називають: малолітнім.

Твоя дієздатність: часткова, тобто ти можеш вчиняти не всі угоди, а тільки дрібні побутові правочини. Це означає, що ти можеш купувати в магазині будь-які продукти, канцелярські товар, інші речі і предмети. Також ти можеш укладати угоди, спрямовані на отримання вигоди, які не потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації. У випадку, якщо ти не можеш укласти угоду, від твого імені можуть виступити батьки, усиновителі або опікуни.

Крім того ти маєш:

- право на визнання тебе творцем об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК);
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди твоїй честі чи репутації (ст.423 ЦК);
- вимагати використання свого імені у зв’язку із використанням твору, якщо це практично можливо, або забороняється таке використання імені (ст.438 ЦК);
- використовувати псевдонім; - надати відкриттю, автором якого є, своє ім’я чи спеціальну назву (ст. 458 ЦК) тощо.

Незалежно від віку можеш висловлюєш свою думку про те, з ким із батьків, у разі розірвання шлюбу в суді, ти хотів би проживати після розлучення;

Ти народився:
- ти здобуваєш право на громадянство; 
- маєш право на те щоб твої батьки зареєстрували факт твого народження в органах державної реєстрації актів цивілього стану; 
- маєш право на ім'я, по батькові та прізвище. 
- маєш право жити і виховуватися в сім'ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів.
- на твоє ім'я може бути відкритий рахунок в банку.

Тобі 2 місяці
- маєш право відвідувати ясла;
- можеш бути усиновленим.

Тобі 3 роки
маєш право відвідувати дитячий садок.

Тобі 6 років
- ти може вступати до дитячих громадських організації;
- ти маєш право відвідувати школу та самостійно укладати дрібні побутові правочини;

Тобі 7 років З цього віку ти:
- даєш згоду на зміну свого імені та прізвища;
- ти повинен сплачувати за проїзд у громадському транспорті.

Тобі 10 років
- спільно з батьками визначаєш своє місце проживання;

Тобі 11 років
- за вчинення особливо тяжкого злочину або в разі повторного вчинення злочину тебе можуть направити до соціальної реабілітації.

Вік: від 14 років до 18 років
Тебе називають: неповнолітнім.
Твоя дієздатність: ти набрав вже певний життєвий досвід, можеш усвідомлювати і відповідати за свої вчинки. Тому закон дає тобі право самостійно розпоряджатися своїми заробітком, стипендією та іншими доходами, здійснювати дрібні побутові і деякі інші операції. Ти можеш вносити вклади у кредитні установи і розпоряджатися і здійснювати авторські права. Також ти можеш здійснювати права автора твору науки, літератури чи мистецтва, винаходи чи іншого охороняється законом результату своєї інтелектуальної діяльності. Інші угоди ти можеш здійснювати за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів.

Тобі 14 років
З цього віку ти даєш письмову згоду для виходу з громадянства України разом з батьками за їх клопотанням.
- можеш вибирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Якщо батьки проживають окремо, сам визначаєш місце свого проживання.
- ти вправі розпоряджатися своїм заробітком, стипендією та іншими доходами;
- брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;
- можеш здійснювати права автора твору науки, літератури чи мистецтва, винаходи чи іншого охороняється законом результату своєї інтелектуальної діяльності;
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку);
- можеш працювати за згодою одного з батьків для виконання у вільний від навчання час легкої праці але не більше 18 годин на тиждень;
- маєш право вимагати скасування усиновлення;
- маєш право керувати велосипедом при русі по дорогах;
- можеш вступати в молодіжні громадські об'єднання; - маєш право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду;
- маєш право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.

Пам'ятай, що: Підлягаєш кримінальної відповідальності за деякі злочини:

Тобі 16 років
- ти отримуєш паспорт;
- ти маєш право змінити своє ім’я чи прізвище;
- ти маєш право самостійно влаштовуватись на роботу, яка триває не більше 36 годин на тиждень;
- ти маєш право водити мотоцикл;
- ти можеш бути визнаний повністю дієздатним, якщо працюєш за трудовим договором, у тому числі за контрактом, або за згодою батьків, усиновителів або піклувальника займаєшся підприємницькою діяльністю;
- можеш бути членом кооперативу;
- можеш вступити в шлюб, але за наявності поважних причин (вагітність, народження дитини)

Пам'ятай, що: з цього моменту ти підлягаєш адміністративної відповідальності;
- ти відповідаєш за всі злочини як дорослий, але з деякими обмеженнями, наприклад, тебе не можуть засудити до довічного ув’язнення.

Тобі виповнилося 18 років Вітаємо!
Ти тепер повнолітній, а це значить, що ти стаєш повністю дієздатним і можеш своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх.

Авторські права 2021 © Київський професійний будівельний ліцей - КПБЛ. Усі права захищені.
Joomla! — безкоштовне програмне забезпечення, яке розповсюджується за ліцензією GNU Загальна Публічна Ліцензія.
2006-2013 © Український переклад Joomla! Україна.

http://sniatkvartiry.com Образование в Украине

Уроки вождения для начинающих

Blue joomla theme by Template Joomla