130 років з дня народження Павла Тичини

Сьогодні, 23 січня, виповнюється 130 років з дня народження поета, перекладача, громадського діяча Павла Тичини.

Доля обдарувала його багатьма талантами і багатьма бідами, що породило суперечливе ставлення до поета. Василь Стус, який досліджував творчість Павла Тичини, писав: "Доля Тичини воістину трагічна. В історії світової літератури, мабуть, не найдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням".

Пропонуємо цікаві факти з життя і творчості письменника. Бій Тичини із життям був непростий, починаючи з дитинства.

Народився поет 27 січня 1891 року в с. Піски на Чернігівщині – сьомим у багатодітній сім'ї, мав п'ятеро сестер і четверо братів.  Павло змалку був хворобливою дитиною. Батько Павла Тичини Григорій Тимофійович був сільським дяком і вчителем грамоти у школі. Незважаючи на те, що сам закінчив лише бурсу, надавав вагомого значення освіті синів. Спершу Павло навчався в земській початковій школі. У дев'ятирічному віці став співаком архієрейського хору при Троїцькому монастирі. Також навчався в Чернігівському духовному училищі та навіть навчав нот майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку. Тичина мав досконалий музичний слух і грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої. До того ж добре малював: навчався у художній школі у Михайла Жука, а згодом навіть планував вступати до Петербурзької художньої академії. Музиці та живопису своє життя Павло Тичина не присвятив. Однак любов і хист до цих видів мистецтва філігранно виявив у віршованому слові.

Перші його вірші позначені 1907 роком. Уперше друком вийшов вірш Тичини "Ви знаєте, як липа шелестить" – 1912 року в журналі "Літературно-наукового вісника".  А ось першим виданням поезій стали знані "Сонячні кларнети". В них з’являється своєрідна українська версія символізму, вимальовується неповторний стиль Тичини, який отримав власну назву – кларнетизм. ????Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями новочасного українського відродження. ????Його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою. Не дивно, що деякі вірші Тичини стали піснями. Його пейзажна лірика "малює" перед читачами неймовірні картини природи. Інтимна лірика напрочуд ніжна, трепетна, хвилююча, грає різнобарв'ям почуттів кохання – від захоплення до болю. Громадянська – доволі контрастна. ????Далі світ побачили "Плуг", Вітер " з України", "Замість сонетів і октав", "Чернігів"та інші. ????За життя Тичина працював у редакціях газет і журналів, у статистичному бюро, помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського, завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УСРР. ????Із часом став доктором філологічних наук, академіком АН УРСР, головою інституту літератури АН України, головою Верховної Ради УРСР. Завдяки його діяльності фактично на кілька десятиліть було припинено русифікацію України. У 1943-1948 роках Тичина очолював Міністерство освіти УРСР. На прохання учнів і вчителів він часто надсилав у школи підручники і необхідну літературу. При цьому, міністр витрачав власні кошти, які він отримував за свою літературну діяльність. ????У роки сталінських репресій, коли було знищено три чверті українських письменників, Павло Тичина вцілів ціною компромісу із власною совістю і талантом. ????З того часу почався трагічний спад у його творчому житті. ????З-під його пера народилися "партійно витримані" збірки поезій. Заразом вірші, сповнені любов'ю до своєї країни, він писав у шухляду. ????️На думку Василя Стуса, "Тичина – така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Зеров і Курбас. З однією різницею - їхня фізична смерть не означала смерти духовної – Тичина фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування... по той бік самого себе". ????️"Його перші спроби вражали усіх його сучасників. Він був особливим, бо в ньому поєдналося все – він був і музикантом, і художником, і поетом. Дивовижної чистоти і святості ця людина була. І як його стали ламати і крутити, що він навіть у назву свої книжки вставляв ім'я цього кривавого диктатора – "Сталь і ніжність". Це все було у ньому. Але пропри все він зумів збутися як великий поет на початку своєї діяльності. – пише український поет Іван Драч. ????Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі у Києві. ⚠️Це цікаво???? «Три смерті» Тичини ????️В одній зі своїх статей Дмитро Дроздовський сказав, що Павло Тичина «помирав тричі».

Перша смерть, що зустрілася на шляху поета – екзистенційна. Він помер тоді, коли піднявся на свій зоряний олімп завдяки «Сонячним кларнетам» — збірці поезій, яка зробила його безсмертним.  Майже всі дослідники творчості поета в один голос заявляють: це був справжній Тичина, той, який запам’ятався мільйонам. ????️За кілька десятиліть Тичина «помирає» вдруге. Дроздовський вказує на те, що «це буде вже регресивна смерть, коли він уб’є у собі те, що дається тільки раз на життя, що дається раз на століття...».  Про Тичину писали як про генія, що ні на кого не схожий, поета слов’янського й світового масштабу. Проте вже 1924 з’явилися перші голоси про «злам» Тичини. Є. Маланюк констатував: «Від кларнета твого – пофарбована дудка зосталась».  Ніхто не міг зрозуміти, як таке могло статися з Ним? Звичайно, ця змiна відбулася не за один день. Так, між збіркою «Вітер з України» (1924), в якій поет ще намагався зберегти обличчя, й «Чернігів» (1931), що є стовідсотковою агіткою, – сім років без жодної збірки.

Влада зламала Тичину, зламала юну душу поета-музики, забезпечивши його державною славою і пошаною. Поступово поезія Тичини змінювалася на гасла… ????️Третя смерть поета настала фізично… 16 вересня 1967 року його серце перестало битися…  І ще???? ???? Павло Тичина має навіть не один, а два дні народження. Ще й досі сперечаються, який з них вважати офіційним: 23 січня 1891 року (11 січня за старим стилем – день, коли поет з’явився на світ) чи 27 січня 1891 року (як офіційно зазначено в його автобіографії, написаній поетом у 1924 році). ????Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем. ????Незважаючи на популярність поета, його матеріальне становище, довгий час залишалося скрутним. У 1921 році П. Тичина навіть був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка. У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок. Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу.